У консультації «Чи може заброньований працівник виїхати за кордон під час відпустки» ми розглядали питання щодо права виїзду заброньованих працівників у відпустку за кордон і зазначали, що ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 р. № 3857-XII (далі — Закон № 3857) визначено перелік підстав для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України, серед яких відсутнє таке обмеження, як введення воєнного стану, оголошення мобілізації тощо. Відповідно заброньований працівник має законні підстави для перетину кордону. Проте не всі такі працівники використовують надане їм право лише для відпочинку. Трапляються непоодинокі випадки, коли працівники не повертаються з-за кордону після закінчення відпустки. Тож у роботодавців виникає запитання, як діяти в такій ситуації.
Після завершення відпустки будь-який працівник, навіть не заброньований, повинен приступити до роботи в перший робочий день. У разі невиходу на роботу керівник структурного підрозділу, де працює працівник, або фахівець кадрової служби повинен зв’язатися з працівником і з’ясувати причини відсутності на робочому місці. Під час спроби зв’язатися з відсутнім працівником через засоби телекомунікації чи електронну пошту слід зафіксувати у відповідному акті дату й час, а також результати таких спроб. Якщо працівник не виходить на зв'язок, в акті обов’язково про це потрібно зазначити. Відсутність працівника на робочому місці також слід зафіксувати актом. У табелі обліку робочого часу відсутність працівника слід позначити буквеним кодом «НЗ» — неявка з нез’ясованих причин.
Під час перетину кордону з метою виїзду з України працівник, зокрема, надає з місця роботи інформаційний лист для Держприкордонслужби України, в якому, серед іншого, має бути вказано, що працівнику надано відпустку, під час якої він перебуватиме за кордоном (із зазначенням країни та населеного пункту), та дату, з якої він повинен приступити до роботи після відпустки. Якщо працівник не приступив до роботи після відпустки, рекомендуємо надіслати до Держприкордонслужби України інформаційний лист про надання інформації щодо (не)повернення із закордонної відпустки заброньованого працівника з проханням повідомити роботодався, чи зафіксовано повернення останнього в Україну.
Лист до Держприкордонслужби України
в разі неповернення заброньованого працівника із закордонної відпустки
У разі підтвердження факту неповернення працівника з-за кордону роботодавець має підстави анулювати бронювання за пп. 7–8 п. 31 Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою КМУ від 27.01.2023 р. № 76 (далі — Порядок № 76), а саме на підставі обґрунтованого подання керівника органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування засобами порталу «Дія» чи на підставі обґрунтованого подання керівника критично важливого підприємства, критично важливої установи, але не частіше ніж один раз на п’ять календарних днів засобами порталу «Дія». Для цього керівник підприємства повинен видати наказ про анулювання бронювання, в якому зазначити причину анулювання — відсутність на роботі з нез’ясованих причин, що буде керівництвом для дії особи, відповідальної за ведення військового обліку, для внесення даних на портал «Дія» з метою анулювання бронювання.
Заброньований працівник, який не повернувся на роботу з відпустки з-за кордону, але надав письмове пояснення причин своєї відсутності засобами телекомунікаційного зв’язку або електронною поштою і зазначив, що причиною неповернення в Україну є неповажні обставини, може бути звільнений з роботи за прогул. У такому випадку звільнення відбуватиметься за п. 4 ст. 40 КЗпП.
У разі наявності підстав для звільнення працівника анулювати бронювання можна за пп. 5 п. 31 Порядку № 76: звільнення військовозобов’язаного з органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи.
Нагадаємо, що на підприємстві повинен бути локальний нормативний документ про дистанційний обмін кадровими документами та документами з військового обліку. Без нього обмін документами засобами телефонного зв’язку та за допомогою електронної пошти в разі виникнення спірних питань буде визнано нелегітимним.
Щодо питання, чи несе відповідальність роботодавець за неповернення заброньованого працівника з-за кордону, то жодним нормативним документом така відповідальність не передбачена. Тобто лише працівника, який вчасно не повернувся з-за кордону, може бути притягнено як до адміністративної, так і до кримінальної відповідальності.
Незважаючи на те що на законодавчому рівні не передбачено повідомлення ТЦК та СП про неповернення із закордонної відпустки заброньованого військовозобов’язаного працівника, не зайвим буде повідомити цей орган про таку ситуацію за місцем реєстрації чи проживання останнього. Такий інформаційний лист можна оформити в довільній формі — на кшталт листа до Держприкордонслужби.
Тож, враховуючи обставини, що склалися, роботодавець повинен вжити всіх необхідних заходів для захисту своїх інтересів та дотримання вимог законодавства.
Людмила ПОЛІЩУК
головна редакторка журналу «Кадровик України»