Пунктом 6 Порядку надання роботодавцям державної підтримки у період простою працівника або призупинення з працівником дії трудового договору «Точка опори», затвердженого постановою КМУ від 01.04.2026 р. № 449 (далі — Порядок № 449), встановлено, що допомога розраховується як різниця між нарахованою середньомісячною заробітною платою працівника за шість календарних місяців, що передують простою, та оплатою часу простою відповідно до законодавства, але не більше двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день прийняття рішення про надання допомоги.
У разі призупинення дії трудового договору та невиплати роботодавцем працівнику заробітної плати, інших гарантійних та компенсаційних виплат (крім сум, які належали такому працівнику на день призупинення дії трудового договору) допомога надається в розмірі нарахованої середньомісячної заробітної плати працівника за шість календарних місяців, що передують даті прийняття рішення щодо призупинення дії трудового договору, але не більше двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день прийняття рішення про надання такої допомоги.
Як обчислювати «нараховану середньомісячну заробітну плату працівника», Порядок № 449 не уточнює. Ми звертали увагу на цей момент, коментуючи постанову.
Тож дозволимо собі припустити, що тут слід керуватися п. 4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5: для визначення середньомісячної величини заробітної плати за квартал (рік) або будь-який інший період отриману величину заробітної плати за квартал (рік) необхідно розділити на кількість місяців у періоді.
Водночас звертаємо увагу, що від підприємства для отримання допомоги вимагаються «відомості про нараховану зарплату», а не відомості про середню зарплату (див. п. 8 Порядку № 449). Тому вважаємо, що підприємству не слід перейматися обчисленням «нарахованої середньомісячної заробітної плати працівника», ― судячи з усього, у центрі зайнятості її порахують самостійно.