Відповідно до ст. 78 КЗпП дні тимчасової непрацездатності, засвідченої у встановленому порядку, до щорічної відпустки не включаються. Аналогічне правило передбачене ст. 11 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі ― Закон про відпустки). Тому якщо працівник використав лише один день із 14 календарних днів відпустки, а з другого дня захворів, 13 календарних днів не вважаються використаною відпусткою.
У зв’язку з цим роботодавець правильно вчинив, якщо після отримання інформації про тимчасову непрацездатність провів перерахунок: оплату за 13 днів виключено з нарахувань за час відпустки, а період тимчасової непрацездатності оплачено відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Отже, після проведеного перерахунку в нарахуваннях працівника немає відпускних за 13 днів. Водночас до початку відпустки працівникові фактично було виплачено відпускні за всі 14 днів. Тому результатом перерахунку є різниця між сумою, яка була виплачена до початку відпустки, та сумою, яка належить працівникові за фактично використаний один день відпустки.
При цьому 13 календарних днів, які працівник не використав через хворобу, залишаються невикористаною частиною щорічної відпустки. Відповідно до частини шостої ст. 83 КЗпП у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, не одержана за життя, виплачується членам його сім’ї, а за їх відсутності входить до складу спадщини.
Таким чином, сума, що виникла за результатами перерахунку відпускних, і компенсація за невикористані 13 днів відпустки — це різні за правовою природою суми. Перша пов’язана з уже здійсненою виплатою за час відпустки, друга — це нове нарахування за невикористану відпустку.
Щодо утримання матеріальної допомоги на оздоровлення, то вона не є оплатою конкретних календарних днів щорічної відпустки. Якщо на момент її нарахування і виплати працівник мав право на таку допомогу й вона була виплачена відповідно до законодавства, колективного договору, положення про оплату праці або іншого акта, що є підставою для її виплати, подальша хвороба під час відпустки й смерть працівника не змінюють правомірності вже здійсненої виплати. Тому під час остаточного розрахунку матеріальну допомогу на оздоровлення не сторнують і не утримують.
У цій ситуації роботодавцю потрібно взяти до уваги таке:
- працівнику було надано 14 к. дн. відпустки;
- виплачено відпускні за 14 к. дн.;
- працівник фактично використав один день відпустки;
- з другого дня відпустки у працівника настала тимчасова непрацездатність;
- 13 к. дн. відпустки виключено з періоду відпустки й проведено перерахунок;
- за період хвороби нараховано допомогу по тимчасовій непрацездатності;
- 13 к. дн. залишаються невикористаною щорічною відпусткою і за них визначається компенсація за правилами ст. 83 КЗпП;
- суму, що виникла внаслідок перерахунку раніше виплачених відпускних, не утримують з належних працівникові сум у зв’язку з його смертю;
- матеріальну допомогу на оздоровлення не утримують.
Отже, якщо працівник захворів під час щорічної відпустки, роботодавець має провести перерахунок: дні тимчасової непрацездатності виключають з тривалості відпустки, а за період хвороби здійснюють відповідні страхові виплати. Якщо після такого перерахунку виявилося, що частина відпускних була виплачена за 13 днів, які через хворобу не були використані, цю суму не можна утримати з належних працівникові виплат у разі його смерті, оскільки ст. 22 Закону про відпустки заборонено відрахування за невідпрацьовані дні відпустки в разі смерті працівника. Водночас за 13 невикористаних днів виплачують грошову компенсацію відповідно до ст. 83 КЗпП. Правомірно виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення також не утримують.
Людмила ПОЛІЩУК
головна редакторка журналу «Кадровик України»