Законодавче обґрунтування
Згідно зі ст. 121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями.
Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати з наймання житлового приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Практична необхідність
Відрядження часто пов’язані з непередбачуваними витратами. Без авансу працівник може опинитися у скрутному фінансовому становищі, що негативно вплине на виконання службових обов’язків.
Видача авансу забезпечує працівнику можливість своєчасно оплатити необхідні витрати, такі як проїзд, проживання та харчування.
Роз’яснення Мінсоцполітики
У листі Мінсоцполітики від 07.11.2013 р. № 998/13/155-13, зокрема, звертає увагу, що направлення працівника у відрядження без авансу є порушенням трудового законодавства.
Водночас цілком можлива ситуація, коли працівнику не вистачає виданих роботодавцем на відрядження коштів і він отримує компенсацію у повному обсязі після повернення.