В ІПК від 23.06.2026 р. № 3640/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК ДПСУ розглядає питання щодо сплати туристичного збору відрядженим працівником, якщо під час слідування до населеного пункту за місцем відрядження він робить вимушену зупинку в іншому населеному пункті.
Відповідно до пп. 268.2.2 ПКУ не є платниками туристичного збору особи, які прибули у відрядження.
Для звільнення від сплати збору, як роз’яснюють податківці, особа повинна надати податковому агенту копії відповідних документів, що підтверджують належність цієї особи до пільгової категорії. Таким документом для відрядженого працівника є наказ про відрядження (його копія). Дорогою до пункту призначення відряджений працівник може вимушено зупинитися на ночівлю в іншому населеному пункті (наприклад, через поломку автомобіля). У пункті призначення також може не бути вільних місць і відряджений працівник може поселитися в населеному пункті, територіально близькому до пункту призначення. У таких випадках у наказі про відрядження ці пункти вимушеної зупинки не будуть зазначені. Виникає питання щодо сплати туристичного збору відрядженим працівником, а точніше обов’язку з його справляння податковим агентом — володільцем місця проживання. Саме такі запитання й цікавили товариство, яке є податковим агентом зі сплати туристичного збору.
ДПСУ роз’яснила, що в ситуації, коли відряджений працівник, який перебуває у відрядженні, зупинився на ночівлю в населеному пункті, який не зазначений у наказі підприємства як пункт призначення для виконання службового доручення, такий працівник є платником туристичного збору на загальних підставах.
Відомо також, що якщо роботодавець відшкодовує відрядженому працівникові суму сплаченого туристичного збору, то сума такої компенсації включається до оподатковуваного доходу такого працівника як додаткове благо та оподатковується ПДФО та ВЗ на загальних підставах.
З огляду на таку позицію податківців, на думку редакції, у наказі про відрядження доцільно додатково вказувати, що працівник має право скористатися послугами з проживання в іншому населеному пункті, якщо дорогою до пункту відрядження вимушено змушений зупинитися в іншому або якщо за місцем призначення відсутні місця для проживання. Хоча таке застереження в наказі про відрядження знову може стати предметом запиту володільця місця проживання як податкового агента. Якщо ж у роботодавця часті відрядження, йому доцільно отримати окрему ІПК або щодо звільнення від сплати збору, або щодо звільнення від оподаткування суми компенсації як витрат, пов’язаних із відрядженням.