Чи передбачені особливості надання відпусток працівникам-сумісникам?
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) працівники, які працюють за сумісництвом на тому самому або іншому підприємстві, мають право на відпустку без жодних обмежень.
Проте існують деякі особливості надання відпусток сумісникам:
- щорічна відпустка повної тривалості до настання шестимісячного строку безперервної роботи в перший рік роботи за сумісництвом на цьому підприємстві за бажанням працівника може бути надана одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (п. 6 частини сьомої ст. 10 Закону про відпустки). Якщо працівник працює на іншому підприємстві, підставою для надання йому відпустки є довідка з основного місця роботи із зазначенням у ній тривалості відпустки;
- щорічні відпустки бажано надавати працівникам-сумісникам за затвердженим графіком відпусток (місяць надання відпустки погоджується з працівником);
- якщо тривалість відпустки за основним місцем роботи перевищує тривалість відпустки за сумісництвом, то згідно з п. 14 частини першої ст. 25 Закону про відпустки працівнику-суміснику (за його заявою) обов’язково має бути надана відпустка без збереження заробітної плати на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи;
- заробітна плата за час щорічної відпустки (або компенсація за невикористану відпустку) на роботі за сумісництвом нараховується із середньої заробітної плати працівника-сумісника;
- згідно зі ст. 217 КЗпП на час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата. Працівникам, які працюють за сумісництвом, оплата навчальних відпусток не передбачена. Тому на період відпустки у зв’язку з навчанням, що надається за основним місцем роботи, на роботі за сумісництвом за п. 14 частини першої ст. 25 Закону про відпустки має бути надана відпустка без збереження заробітної плати (на підставі заяви працівника).
Нагадаємо також, що сумісник має право і на щорічні додаткові відпустки, передбачені ст. 7 і 8 Закону про відпустки. Проте надавати їх можна лише за умови, що робота за сумісництвом відповідає критеріям Списку № 1 або Списку № 2, які затверджені постановою КМУ від 17.11.1997 р. № 1290, а фактична зайнятість у таких умовах становить не менше половини тривалості робочого дня, визначеної для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади.