Так, відпустку слід компенсувати.
Із травня 2021 р. право на соціальну відпустку за ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) виникає в одного з батьків, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, зважаючи на наявність однієї чи кількох підстав, наведених у ній, незалежно від права на інші відпустки. Тобто якщо є двоє дітей віком до 15 років, то незалежно від того, працює жінка (ходить на роботу) чи перебуває у щорічній відпустці або у відпустці для догляду за дитиною тощо, вона має право на додаткову відпустку, якщо нею не скористався чоловік. В одинокої матері це право настає за двома підставами, тож вона має право на 17 к. дн. цієї відпустки.
Наприклад, ст. 16-2 Закону про відпустки передбачено надання додаткової відпустки учасникам бойових дій. Її надання не залежить від права на інші відпустки чи пільги, достатньо підстави — бути учасником бойових дій і підтвердити цей факт. Так і з «дитячою» відпусткою — достатньо підстав, наведених у ст. 19 Закону про відпустки.
Надання «дитячої» відпустки не залежить від того, чи жінка працює, як було до цього. Тому до травня 2021 р. у жінок, які перебували у відпустках для догляду за дітьми, право на «дитячі» відпустки не виникало в році, коли вони жодного дня не виходили на роботу.
Для надання «дитячої» відпустки не потрібен і спеціальний відпустковий стаж роботи, як це встановлено для щорічної відпустки. Водночас періодично обговорюється той чи інший лист Мінекономіки, в якому відомство зазначає, що за час перебування у відпустці для догляду за дитиною право на «дитячу» відпустку не виникає.
Наприклад, в останньому відомому на цю тему листі від 05.08.2025 р. № 4701-05/51947-06 Мінекономіки зазначає, що Закон про відпустки, серед іншого, визначає умови, тривалість і порядок надання відпусток працівникам, зокрема, для виховання та догляду за дітьми з метою належного поєднання ними сімейних і трудових обов'язків. При цьому зауважуючи, що законодавством про працю не передбачено надання двох відпусток, що надаються одночасно за один і той самий період[1].
Законодавством про працю не було передбачено надання двох відпусток, що надаються одночасно за один і той самий період, для виховання та догляду за дітьми з метою належного поєднання ними сімейних і трудових обов'язків до травня 2021 р., коли ст. 19 Закону про відпустки містила застереження, що така відпустка надається «жінці, яка працює». З травня 2021 р. ця норма стала ліберальнішою, тож право на відпустку має один з батьків, які мають дітей визначеного віку чи відповідають іншому статусу.
І хоча в обговореннях цього листа в соціальних мережах можна зустріти згадку про те, що є судові рішення на цю тему, жодного з них на підтвердження відмови в наданні відпустки чи компенсації за неї не наводиться.
А от у рішенні Чигиринського районного суду Черкаської області від 20.02.2023 р. зазначається:
«Законом України від 15.04.2021 р. було внесено зміни у частину першу ст. 19 Закону про відпустки і слова «жінці, яка працює і має» замінили словами «одному з батьків, які мають». Закон набрав чинності та підлягає застосуванню з травня 2021 р.
Враховучи наведені приписи законодавства та встановлені судом обставини справи, а саме що ОСОБА_1 як матір двох дітей у період 2019–2020 років не працювала, а перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Отже, вона не могла перебувати у двох відпустках одночасно і до змін у законодавстві за Законом претендувати на зазначений вид соціальної відпустки, а тому її вимоги в цій частині не ґрунтуються на вимогах Закону і слід відмовити в їх задоволенні.
За 2021 рік, після законодавчих змін, позивачка теоретично могла набути такого права, надавши відповідні документи (довідки про невикористання такої відпустки другим з батьків) роботодавцеві, проте не зробила цього при звільненні, станом на 10.01.2022 р., що визнано сторонами».
Тобто тут суд прямо вказав, що до травня 2021 р. права на «дитячу» відпустку не виникало, тому що було застереження «жінці, яка працює і має…». І це було логічно. Але, перефразовуючи відомий вислів, слід керуватися не логікою, а законом. А закон, хоч і не логічний, та він — закон, який надає право на «дитячу» відпустку лише зважаючи на факт наявності дітей.
Тож автор радить виплатити працівниці компенсацію за невикористану «дитячу» відпустку, право на яку настало під час перебування у відпустці для догляду за дитиною.