В умовах воєнного стану держава одночасно забезпечує обороноздатність країни та безперервне функціонування критично важливих підприємств, органів державної влади й установ.
Саме тому законодавство передбачає механізм бронювання військовозобов’язаних, однак його застосування нерідко стикається з питанням про момент виникнення права на відстрочку.
На практиці роботодавці ж можуть вирішити подати документи на бронювання вже після того, як працівник отримав повістку або навіть пройшов військово-лікарську комісію.
Чи зупиняє це мобілізацію, чи може бронювання стати підставою для відстрочки, а також як підходять до таких спорів суди — розглянемо детальніше.
Законодавче регулювання
Правові засади бронювання визначаються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а також Порядком бронювання військовозобов’язаних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 76 від 27 січня 2023 року (зі змінами).
Крім того, правове регулювання бронювання та мобілізації охоплює низку взаємопов’язаних норм. Так, стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає коло осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації, зокрема військовозобов’язаних, заброньованих за органами державної влади, підприємствами, установами та організаціями.
Водночас саме по собі працевлаштування на критично важливому підприємстві не означає автоматичного виникнення відстрочки. Закон пов’язує її саме з фактом належним чином оформленого бронювання.
Статті 24–25 цього Закону визначають мету бронювання — забезпечення функціонування державних органів і критично важливих підприємств в особливий період, а також встановлюють категорії військовозобов’язаних, які можуть бути заброньовані.
Водночас пункт 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачає, що початком проходження військової служби для осіб, призваних під час мобілізації, є день їх відправлення до військової частини.
Натомість пункт 2 частини четвертої статті 26 цього Закону визначає підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану, серед яких бронювання після призову не передбачене.
Чи впливає отримання повістки на можливість бронювання
Чинне законодавство прямо не містить норми, яка б забороняла бронювання після вручення повістки.
Разом із тим необхідно розрізняти декілька юридичних ситуацій.
Перша — військовозобов’язаний отримав повістку для уточнення облікових даних або проходження військово-лікарської комісії. Сам факт отримання такої повістки ще не означає, що особа втратила можливість бути заброньованою.
Друга — після проходження необхідних процедур ТЦК та СП уже прийняв рішення про призов під час мобілізації та видав відповідні документи для відправлення до військової частини.
Саме на цьому етапі може виникати найбільше спорів, оскільки законодавство не визначає правових наслідків оформлення бронювання після прийняття рішення про призов і не передбачає, що таке бронювання автоматично скасовує мобілізаційні заходи.
Судова практика
Верховний Суд у справі № 260/1851/22 дійшов висновку, що бронювання, оформлене після призову на військову службу, не є підставою для звільнення військовослужбовця зі служби.
Суд наголосив, що після відправлення до військової частини особа набуває статусу військовослужбовця, тоді як бронювання стосується лише військовозобов’язаних і надає право на відстрочку від призову, а не на звільнення з уже розпочатої військової служби. Відтак наказ Мінекономіки про бронювання, виданий після мобілізації, не створює правових підстав для припинення проходження військової служби.
Верховний Суд звернув увагу, що відстрочка від призову під час мобілізації та звільнення з військової служби є різними правовими інститутами, які регулюються різними нормами законодавства. Відстрочка застосовується до військовозобов'язаних до моменту призову, тоді як питання звільнення стосується осіб, які вже набули статусу військовослужбовців.
Суд пояснив, що бронювання відповідно до статей 23–25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» стосується виключно військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, і є підставою для надання відстрочки від призову. Після призову особа набуває статусу військовослужбовця, а тому механізм бронювання на неї вже не поширюється.
Показовою також є постанова апеляційного суду у справі № 143/317/25, де чоловік отримав бронювання після вручення повістки. Суд скасував рішення першої інстанції, яким обвинуваченого за статтею 336 КК України було звільнено від кримінальної відповідальності через подальше працевлаштування на критично важливому підприємстві та отримання бронювання.
Апеляційний суд наголосив, що тимчасове бронювання від мобілізації не змінює суті діяння та не свідчить про те, що обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним. Суд також підкреслив, що ухилення від мобілізації під час воєнної агресії становить серйозну загрозу для безпеки держави, адже мобілізація є критично важливою для організації оборони та захисту країни.
Проблемні питання правозастосування
Найбільшою практичною проблемою залишається відсутність чіткого законодавчого регулювання того, до якого саме моменту можливе оформлення бронювання без негативних наслідків для військовозобов’язаного.
Також дискусійними залишаються питання:
- чи виникає відстрочка з моменту прийняття рішення про бронювання чи лише після внесення відповідної інформації до реєстрів;
- чи повинен ТЦК та СП перевіряти актуальний статус військовозобов’язаного безпосередньо перед його відправленням до військової частини;
- чи може роботодавець вимагати скасування мобілізації працівника, якщо бронювання було оформлене вже після вручення повістки.
Практичні висновки
Бронювання після вручення повістки саме по собі не заборонене законом. Однак воно не гарантує автоматичного припинення мобілізаційних заходів.
Ключове значення мають конкретні дати: коли було оформлено бронювання, коли ТЦК та СП прийняв рішення про призов, коли відбулася фактична відправка військовозобов’язаного до військової частини та який саме юридичний статус особа мала на кожному із цих етапів.
Хоча Верховний Суд ще не сформував окремого правового висновку щодо наслідків бронювання після вручення повістки, наявна судова практика вже демонструє доволі категоричний підхід: суди переважно не визнають таке бронювання підставою для скасування мобілізації або звільнення від відповідальності.
Водночас питання правових наслідків бронювання, оформленого після вручення повістки, але до фактичного призову, залишається дискусійним, а практика продовжує формуватися.