Полтавський окружний адміністративний суд розглянув справу щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку та розшук військовозобов’язаного, які відображалися у застосунку «Резерв+». Позивач просив визнати дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки протиправними та зобов’язати виключити спірні відомості з Реєстру.
Обставини справи
Військовозобов’язаний перебував на військовому обліку та після встановлення мобільного застосунку «Резерв+» виявив у своєму електронному військово-обліковому документі відомості про порушення правил військового обліку із зазначенням, що він не пройшов або відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Станом на 30 квітня 2026 року в застосунку також відображалося повідомлення «ВАС РОЗШУКУЄ ТЦК».
У позові військовозобов’язаний стверджував, що вчасно оновив свої дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, а докази вручення йому повістки відсутні. На цій підставі він вважав неправомірним внесення відомостей про порушення правил військового обліку та направлення інформації до Національної поліції для його доставлення до ТЦК та СП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення. Також він посилався на те, що звертався щодо внесення змін до Реєстру, однак отримав відмову.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки заперечував проти позову. Відповідач повідомив, що військовозобов’язаний перебуває у розшуку, надав копію повістки та докази її надсилання, а також наполягав на наявності порушення правил військового обліку. За позицією ТЦК та СП, у зв’язку з таким порушенням до Національної поліції було направлено повідомлення для доставлення військовозобов’язаного до територіального центру з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд встановив, що ТЦК та СП надавав докази надсилання позивачу повісток упродовж 2024–2026 років для проходження медичного огляду та уточнення даних. Останню повістку для уточнення даних було направлено рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення 28 травня 2026 року. Поштове відправлення було повернуто з відміткою про відсутність одержувача за вказаною адресою; у матеріалах справи зазначено, що повістка вважалася врученою відповідно до вимог чинного законодавства 4 червня 2026 року.
Крім того, ТЦК та СП надав суду докази направлення до органів Національної поліції повідомлення щодо доставлення військовозобов’язаного для складення протоколу у зв’язку з непроходженням або відмовою від проходження військово-лікарської комісії. Водночас суд не отримав від позивача доказів того, що він звертався до ТЦК та СП із заявою саме про внесення змін до Реєстру, виключення відомостей про порушення правил військового обліку та скасування повідомлення до поліції про його розшук і доставлення.
Позиція та висновки суду
Суд виходив із того, що Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» надає призовнику, військовозобов’язаному або резервісту право звернутися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення чи невключення запису про себе або щодо виправлення недостовірних відомостей.
При цьому суд звернув увагу на правовий висновок Другого апеляційного адміністративного суду, відповідно до якого адвокатський запит, метою якого є отримання інформації або копій документів, не є заявою до органу ведення Реєстру про вчинення певних дій, зокрема про внесення або зміну відомостей у Реєстрі. Тому для вирішення питання про виключення відомостей щодо порушення правил військового обліку військовозобов’язаний має звернутися до органу ведення Реєстру саме з мотивованою заявою.
У цій справі № 440/7656/26 суд не встановив факту подання позивачем або його представником такої заяви та її отримання ТЦК та СП. Доказів вручення відповідачу звернення з вимогою внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів матеріали справи не містили.
Відсутність звернення позивача до відповідача суд прямо визначив як самостійну, автономну та достатню підставу для відмови у позові. Суд зазначив, що неотримання ТЦК та СП відповідної заяви виключає можливість визнання протиправними його дій або бездіяльності щодо розгляду такого звернення, ухвалення відповідного рішення чи внесення змін до Реєстру.
Водночас суд роз’яснив, що військовозобов’язаний не позбавлений права звернутися до ТЦК та СП з належною заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Також суд не встановив перешкод для його особистого звернення до ТЦК та СП з метою з’ясування правових підстав наявності відомостей про порушення правил військового обліку, зокрема щодо питання отримання повістки.
Окремо суд підкреслив, що право на звернення до адміністративного суду саме по собі не означає обов’язкового надання судового захисту. Для задоволення позову має бути встановлено реальне порушення права, свободи чи законного інтересу особи рішенням, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Відсутність порушеного права або неналежність обраного способу захисту є підставою для відмови у позові.
За результатами оцінки доказів суд дійшов висновку, що підстав для задоволення вимог військовозобов’язаного немає, та залишив адміністративний позов без задоволення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.