Конфлікт інтересів — одна з найпоширеніших підстав для притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності за порушення антикорупційного законодавства.
Водночас він далеко не завжди пов’язаний із неправомірною вигодою чи умисними корупційними діями. На практиці конфлікт інтересів часто виникає у звичайних робочих ситуаціях — під час преміювання працівників, проведення перевірок або участі у державних закупівлях.
Саме тому закон визначає чіткі правила, яких мають дотримуватися посадові особи, щоб запобігти порушенню та зберегти неупередженість під час виконання службових повноважень.
Що таке конфлікт інтересів
Більшість корупційних правопорушень починається зовсім не з отримання неправомірної вигоди, а з бажання «допомогти своїм» або уникнути незручної ситуації на роботі. В українському законодавстві таке явище має чітке юридичне визначення — конфлікт інтересів.
Щоб убезпечити себе від адміністративної відповідальності та зберегти бездоганну ділову репутацію, важливо розуміти, які види конфлікту інтересів існують та як діяти у разі його виникнення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» розрізняють два види конфлікту інтересів.
Потенційний конфлікт інтересів — це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття нею рішень чи на вчинення або невчинення дій під час виконання таких повноважень.
Реальний конфлікт інтересів — це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, яка вже впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень чи на вчинення або невчинення дій під час виконання службових повноважень.
Що потрібно зробити у разі виникнення конфлікту інтересів
Головне правило, визначене статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції».
Особа, яка дізналася або повинна була дізнатися про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів, зобов’язана не пізніше наступного робочого дня повідомити про це свого безпосереднього керівника.
Крім того, закон прямо забороняє вчиняти будь-які дії або приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
Типові приклади конфлікту інтересів
На практиці конфлікт інтересів найчастіше виникає у звичайних робочих ситуаціях, вказує Держпродспоживслужба.
- Преміювання самого себе
Керівник самостійного структурного підрозділу видає наказ про встановлення надбавок або премій працівникам свого відділу та одночасно включає до документа власне прізвище.
У такій ситуації службова особа фактично приймає рішення щодо власної винагороди, що є класичним прикладом реального конфлікту інтересів. Рішення про преміювання керівника має ухвалювати виключно керівник вищого рівня.
- Перевірка підприємства близької особи
Головний спеціаліст або інспектор направляється для проведення планової перевірки закладу громадського харчування. Під час підготовки він з’ясовує, що власником цього кафе є його рідний брат або дружина.
У такому випадку приватний інтерес — бажання, щоб бізнес близької особи уникнув негативних наслідків перевірки, — прямо суперечить службовому обов’язку провести її об’єктивно та неупереджено. Інспектор повинен негайно повідомити керівництво про наявність конфлікту інтересів, щоб його замінили іншим перевіряючим.
- Участь у державних закупівлях
Член тендерного комітету розглядає пропозиції учасників закупівлі офісної техніки. Однією з компаній-учасниць володіє його кум або колишній бізнес-партнер, з яким вони підтримують тісні дружні стосунки.
Навіть якщо пропозиція цієї компанії є найбільш вигідною, сам факт наявності позаслужбових відносин створює конфлікт інтересів. У такій ситуації член тендерного комітету повинен заявити самовідвід та не брати участі у голосуванні щодо цього учасника.
Чому важливо своєчасно повідомляти про конфлікт інтересів
Як свідчать наведені приклади, конфлікт інтересів може виникнути навіть під час виконання повсякденних службових обов’язків. Саме тому закон зобов’язує посадових осіб своєчасно повідомляти про потенційний або реальний конфлікт інтересів та утримуватися від прийняття рішень, якщо приватний інтерес може вплинути на їхню об’єктивність або неупередженість.
Дотримання цих вимог є не лише обов’язком, передбаченим Законом України «Про запобігання корупції», а й важливою гарантією прозорості роботи державних органів, законності прийнятих рішень та довіри громадян до публічної служби.