З 28.08.2025 р. втратить чинність Господарський кодекс України й буде введено в дію спеціальний закон, який визначатиме правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм і об’єднань юридичних осіб у перехідний період. Про деякі зміни, що чекають підприємства, установи та організації, — у коментарі.
Відразу зазначимо, що зі скасуванням Господарського кодексу України (далі — ГКУ) колапсу в бізнес-середовищі не станеться.
По-перше, тому що запроваджується перехідний період, протягом якого правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм та об’єднань юридичних осіб регулюватимуться спеціальним Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 р. № 4196-IX (далі — Закон № 4196), про який і йтиметься далі.
По-друге, до запровадження ГКУ (з 2004 р.) господарська діяльність регулювалася нормами Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) й особливої потреби в іще одному «паралельному» нормативному акті не було. З появою ГКУ виникли невідповідності між окремими нормами обох кодексів, унаслідок чого до них регулярно вносилися зміни та доповнення, що мали на меті, серед іншого, і скасування таких невідповідностей. Тому серед переваг скасування ГКУ — зменшення правової плутанини у сфері господарської діяльності.
Зі скасуванням ГКУ вносяться зміни до ЦКУ та інших спеціальних законів, що регулюють діяльність, зокрема, державних і комунальних підприємств.
Норми Закону № 4196 стосуються насамперед юридичних осіб, які на день введення в дію цього Закону зареєстровані в організаційно-правовій формі:
- державного підприємства:
- державного комерційного підприємства;
- державного некомерційного підприємства;
- казенного підприємства;
- комунального підприємства:
- комунального комерційного підприємства;
- комунального некомерційного підприємства;
- спільного комунального підприємства;
- приватного підприємства;
- дочірнього підприємства;
- іноземного підприємства;
- підприємства об’єднання громадян:
- релігійної організації;
- профспілки;
- підприємства споживчої кооперації.
Визначення кожному зі згаданих підприємств наведено в ст. 3 Закону № 4196 і встановлено, якими нормативними актами визначаються особливості їх створення, діяльності та управління, зокрема державних і комунальних.
Відразу зазначимо, що відповідно до частини першої ст. 13 Закону № 4196 створення вищезгаданих підприємств з 28.08.2025 р. забороняється. А п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4196 встановлено, що з дня введення в дію цього Закону дія Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р. № 2275-VIII (далі — Закон про ТОВ) поширюється на дочірні підприємства, іноземні підприємства, підприємства об’єднання громадян, підприємства споживчої кооперації, приватні підприємства у випадках, якщо відповідні правовідносини не врегульовані їхніми статутами та іншими законами.
Якщо в перехідний період власник (уповноважений орган управління об’єктами державної власності, уповноважений орган місцевого самоврядування) не прийняв рішення про припинення згаданих підприємств відповідно до Закону № 4196, до регулювання діяльності таких підприємств після завершення перехідного періоду застосовуються положення Закону про ТОВ, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, а статути таких підприємств у частині, що суперечить Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», є недійсними.
Тож найближчим часом нас чекає кампанія з перетворення, наприклад, ПП у ТОВ. Крім того, державні та комунальні підприємства також мають бути перетворені в товариства (АТ чи ТОВ), про що в Законі № 4196 є спеціальні норми щодо внесення змін до відповідних законів, що регулюють їх діяльність тощо (див. ст. 14 Закону № 4196).
У ст. 2 Закону № 4196 наведено визначення поняття «господарська діяльність» — це діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. І критерії її поділу на підприємницьку (діяльність з метою одержання прибутку) і некомерційну (діяльність без мети одержання прибутку).
У частині четвертій ст. 2 Закону № 4196 визначено критерії, за якими суб’єкти господарювання залежно від кількості працівників та обсягу доходів поділяються на суб’єкти:
- мікропідприємництва;
- малого підприємництва;
- середнього підприємництва;
- великого підприємництва.
Ці критерії відрізняються від тих, що наведені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19.07.1999 р. № 996-XIV, і визначають особливості ведення бухобліку та подання фінзвітності. Належність суб’єктів господарювання до котроїсь з груп у ст. 2 Закону № 4196 впливатиме на можливість отримання якихось преференцій від держави (наприклад, грантів на розвиток бізнесу тощо).
Статті 4–10 Закону № 4196 визначають особливості діяльності об’єднання юридичних осіб (асоціація, корпорація, консорціум, концерн), статусу підприємств, що є їх учасниками, управління тощо.
Статті 11 і 12 Закону № 4196 містять визначення, що таке право господарського відання — це речове право суб’єкта підприємництва, що володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженими суб’єктами управління об’єктами державної чи комунальної власності), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законом та установчими документами. Право оперативного управління — речове право суб’єкта господарювання, що володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженими суб’єктами управління об’єктами державної чи комунальної власності) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених законом та власником майна.
Права господарського відання та оперативного управління будуть замінені на узуфрукт державного майна та узуфрукт комунального майна — права особистого безоплатного володіння і користування державним чи комунальним майном. Відповідні зміни вносяться в Закон України «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 р. № 185-V, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР.
Серед особливостей ГКУ було те, що він визначав (глава 24 ГКУ) порядок застосування господарських санкцій (відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції) та адміністративно-господарських санкцій (вилучення прибутку (доходу), адміністративно-господарський штраф, припинення експортно-імпортних операцій та ін.). Тепер їх застосування регулюватиметься ст. 15 Закону № 4196 та іншими законами України, але їх перелік майже не змінився, і серед них і надалі вилучення прибутку (доходу), адміністративно-господарський штраф, зупинення дії ліцензії тощо.
Адміністративно-господарські санкції застосовуватимуться до юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не більш як через один рік з дня його вчинення, крім випадків, визначених законом.
Статтею 15 Закону № 4196 визначені випадки, на які не поширюється її дія. Серед іншого, на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені ПКУ та іншими законодавчими актами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи.
Стаття 17 Закону № 4196 визначає особливості набрання ним чинності та вносить зміни до низки законодавчих актів України, більшість з яких стосуються діяльності державних і комунальних підприємств, прав користування ними майном, земельними ділянками тощо.
Закон № 4196 вводиться в дію 28.08.2025 р., крім окремих норм, зокрема частини другої ст. 13, яка вводиться в дію через три роки та шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. У ній ідеться про особливості внесення змін до відомостей про державні підприємства, комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, оскільки ці підприємства, скажімо так, до того часу вже не повинні існувати. А ст. 11 і 12 Закону № 4196, що регулюють питання прав господарського відання та оперативного управління (володіння, користування та розпорядження державним та комунальним майном), втрачають чинність через три роки з дня його введення в дію.
Серед змін, що вносяться до ЦКУ, варто звернути увагу на такі.
Нещодавно на сторінках бухгалтерських видань, у т. ч. у журналі «Заробітна плата», розглядалися питання щодо можливості управління підприємством його власниками без нарахування зарплати (див. тут). І ми звертали увагу, що Законом про ТОВ прямо не передбачено, що управління товариством може здійснюватися безпосередньо учасником товариства, але водночас прямо це не заборонено. Тому з огляду на ст. 65 ГКУ (власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів), ми дійшли висновку, що управління ТОВ одним із учасників не в статусі директора можливе.
Тепер Законом № 4196 вносяться зміни до ст. 97 ЦКУ, якими визначається, що управління товариством здійснюють його органи або безпосередньо його єдиний учасник — фізична особа в разі прийняття таким учасником рішення про це та після внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру.
Звідси напрошується висновок, що за наявності кількох учасників обов’язковим є створення одноосібного або колегіального виконавчого органу, як це передбачено ст. 39 Закону про ТОВ. І тільки за наявності одного учасника можливе одноосібне управління ним діяльністю товариства не в статусі найманого працівника — директора без нарахування зарплати.
Новою редакцією ст. 98 ЦКУ тепер визначається, що рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа учасників юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Було — від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Рішення про внесення змін до установчих документів товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів від числа учасників товариства, якщо інше не встановлено законом.
Цивільний кодекс доповнюється новою ст. 99-1, що визначає перелік посадових осіб товариства, до яких входять: керівник (одноосібний виконавчий орган), голова та члени колегіального виконавчого органу, голова та члени наглядової ради або ради директорів, ліквідатор, голова та члени комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), головний бухгалтер, корпоративний секретар, а також голова та члени іншого органу товариства (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або установчими документами товариства. Установчими документами товариства посадовими особами товариства можуть бути визнані й інші особи.
Новою частиною третьою ст. 549 ЦКУ визначається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
У новій редакції викладено частину першу ст. 630 ЦКУ щодо типових та примірних договорів. Серед іншого встановлено, що сторони не можуть відступати від змісту типових умов договорів (типових договорів), але мають право конкретизувати їх. Сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
І, звичайно, не можна не згадати загальновідому ст. 64 ГКУ, зокрема частину третю: підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Вона втратить чинність, але це не означає, що підприємства втратять право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис. Усе залишиться, як і було. І, наприклад, порядок створення служби охорони праці й надалі визначатиметься типовим положенням, а кількість продавців у магазині — рішенням роботодавця.
Звичайно, коли скасовується якийсь нормативний акт і у зв’язку з цим вносяться зміни в чинні тощо, певний час ще будуть якісь прогалини в регулюванні тих чи інших відносин, певна правова невизначеність. Але невже це щось нове і цим можна когось здивувати?..
Час до введення в дію Закону № 4196 ще є, буде перехідний період. Тож підприємствам, установам, організаціям варто провести, скажімо так, юридичний аудит своєї діяльності, щоб з’ясувати, що в їх діяльності ґрунтується на нормах ГКУ і як його скасування вплине на подальшу роботу. Особливу увагу слід звернути на установчі документи.